Правило написання курсової роботи

Вимоги до структурних елементів основної частини

У вступі має бути:

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, коротко викладена історія питання (ступінь вивчення теми) за хронологічним чи концептуальним принципом.

Мета дослідження : вивчити і науково обгрунтувати…

Гіпотеза дослідження (якщо вона є):…

У відповідності з метою і гіпотезою дослідження ставляться такі завдання:

Наукова новизна дослідження полягає у тому…

Практичне значення дослідження .

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, …розділи, висновки, список використаних джерел із…найменувань, …додатків. Загальний обсяг…сторінок.

Вимоги до викладу тексту курсової роботи

Текст курсової роботи – це виклад відомостей про предмет (об’єкт) дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності означеної роботи (опис теорії, методів роботи) та її результати.

Текст курсової роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на пункти або на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію і висновки.

Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки.

Висновки повинні містити в собі синтез “наскрізних” висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань.

Рекомендації

У курсовій роботі на основі одержаних висновків можуть наводитись рекомендації. Рекомендації вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. Текст рекомендації може поділятись на пункти.

Посилання у курсовій роботі

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. Його розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів (див. Додаток Е).

Посилання в тексті роботи робляться в квадратних дужках:

— з наведенням прізвища автора (в транскрипції оригіналу), року видання і сторінки. Наприклад: [Арутюнова 1999, с. 342; Austin 1994, c. 89]

— при наявності кількох робіт одного автора одного року видання, після дати додається маленька латинська літера. Наприклад: [Арутюнова 1999а, с. 342; Austin 1994а, c. 89]

— при посиланні на колективні видання наводити повну назву роботи. Наприклад [Дискурс іноземномовної комунікації 1996, c. 89]

— при посиланні на періодичні видання (після прикладів) давати повну або скорочену назву, але з її поясненням у списку використаних джерел. Наприклад: [FM № 245 1994, c. 89]

— при наявності 2-3 авторів наводити першого і відповідної позначки. Наприклад [Левицький и др.1989, c. 89; Austin et all 1994, c. 89]

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.І –84. Бібліографічні описи документу. Загальні вимоги і правила складання).

Вимоги до додатків

У додатках вміщують матеріал, який:

— не може бути розміщений в основній частині курсової роботи через великий обсяг або способи його відтворення.

У додатки можуть бути включені:

— додаткові ілюстрації або таблиці;

— матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, мікрофіші, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін. Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. У правому верхньому кутку над заголовком великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо.

web.znu.edu.ua

Правило написання курсової роботи

3.4. Загальні вимоги щодо оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути виконана й оформлена з додержанням вимог до наукових робіт. Оптимальний обсяг курсової роботи – 30–35 друкованих сторінок, список використаної літератури – близько 20 джерел.

Обов’язковою вимогою до курсової роботи є написання її державною мовою, за винятком списку використаної літератури, де використане джерело записується мовою видання. Цитати з цих джерел наводяться в тексті виключно українською мовою.

Текст курсової роботи набирається на комп’ютері на одному боці аркуша білого наперу формату А4 (210 × 297 мм). Сторінки обмежуються полями: ліве – 25 мм, верхнє та нижнє – 20 мм, праве – 10 мм. Відстань між заголовком і текстом – 15–20 мм. Шрифт – чорного кольору. Щільність тексту однакова по всій роботі. Сторінка повинна містити не менше 28–30 рядків по 57–60 знаків у кожному (з урахуванням інтервалів).

Рекомендована гарнітура – Times New Roman, кегль – 14, інтервал між рядками – 1,5.

Курсова робота має бути надрукована чітко, без помилок і виправлень. Текст курсової роботи може ілюструватись рисунками, схемами, графіками, діаграмами та таблицями.

Курсова робота починається з титульної сторінки за формою, наведеною в додатку А. Це перша сторінка курсової роботи, яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Далі номер сторінки проставляють у правому нижньому кутку аркуша. За титульною сторінкою наводяться послідовно зміст, вступ, розділи в порядку подання, висновки, список використаних джерел, додатки.

Всі вони починаються з нової сторінки, а кожен з підрозділів – після закінчення попереднього.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично відносно тексту.

Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім першої великої) з абзацу. В кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Нумерація розділів та підрозділів

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться, потім з нового рядка друкується заголовок розділу.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між ними ставиться крапка. У кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). У тому самому рядку дається заголовок підрозділу.

Порядок посилань на літературні джерела

Посилання на наукові літературні джерела в тексті наводяться у квадратних дужках []. Це може бути посилання на джерело в цілому або на джерело із зазначенням конкретної сторінки.

Ø «Кількість акціонерних товариств в економіці України у 2010 році становила 29 тис. [3, с. 45]».

Ø «Дана ситуація відповідає виконанню вимог статті 24 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» щодо інформування емітентами цінних паперів громадськості про своє господарсько-фінансове становище і результати діяльності [8]».

Ø «Протиріччя розвитку сучасних корпоративних відносин в Україні розглядаються у працях [1–5]».

Ø «Агентство корпоративних новин за підтримки Українського інституту розвитку фондового ринку проінформувало, що згідно з рішенням ДКЦПФР № 221 від 03.06.2010 р. оприлюднення звітності публічних товариств має бути на веб-сайті www.corporation.com.ua [10]».

Ø «Суперечності процесів трансформування відкритих і закритих акціонерних товариств у публічні і приватні детально розглянуті у працях
Ю. Петруні і В. Євтушевського [6, с. 25–38; 9, с. 114–130]».

Ø «Методи та форми врегулювання корпоративних конфліктів у вітчизняному корпоративному секторі ґрунтовно висвітлені у статті [7]».

Цифри у квадратних дужках відповідають порядковому номеру джерела у списку використаних джерел.

До ілюстрацій належать рисунки, схеми, графіки, діаграми.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під рисунком). Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми) і таблиці варто наводити в роботі безпосередньо після тексту за першою згадкою або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації. Ілюстрацію, більшу за формат А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій в додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між ними ставиться крапка.

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ним. Якщо в курсовій роботі один рисунок, то його нумерують за загальними правилами.

Рис. 1.2. Структурні елементи внутрішньокорпоративного управління

У таблицях наводяться цифрові дані. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва і слово «Таблиця» починаються з великої літери. Слово «Таблиця» друкують праворуч, над правим верхнім кутом заголовка таблиці один раз, на інших сторінках пишуть «Продовження табл.…». Назви не підкреслюють.

Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків – не менше 8 мм. Колонку з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

Приклад побудови таблиці:

Таблицю розміщують після першого згадування у тексті так, щоб її можна було читати без повороту опалітуреного блока роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. В такому разі зазначають: Продовження табл. Таблицю з великою кількістю колонок можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставиться риска (–). На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «. у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Формули і рівняння треба виділяти з тексту вільними рядками та позначати певним номером, написаним у дужках.

Ціна акції розраховується за формулою:

, (3.1)

де Р – ціна акції,

D – очікуваний розмір дивіденду;

K – вартість нерозподіленого прибутку;

g – темп росту ціни акцій.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба наводити безпосередньо під формулою у послідовності, наведеній у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Вище і нижче від кожної формули потрібно залишити «пустий» рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (×) і ділення (:).

Формули (якщо їх більше, ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «. у формулі (3.1)».

Список використаних джерел

Наукове дослідження завершується списком використаних джерел. Відомості про джерела, що містяться у списку, необхідно давати відповідно до вимог державних стандартів, зокрема: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання [Текст] : (ГОСТ 7.1–2003, IDT ) : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. – Чинний з 2007–07–01. – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – 47 с. – (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи) (Національний стандарт України).

Методичні рекомендації щодо підготовки та редагування бібліографічних посібників у виданнях / [уклад.: П. М. Сенько, О. М. Устіннікова] ; Держ. наук. установа «Кн. палата України ім. Івана Федорова». – К. : Кн. палата України, 2008. – 70 с.

Оформлення вихідних відомостей у виданнях : метод. рек. / уклад.
Г. М. Плиса. – К. : Кн. палата України, 2007. – 52 с.

Джерела можна розміщувати:

Ø в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний);

Ø у хронологічному порядку;

Ø за послідовністю посилань у тексті.

Авторів з однаковими прізвищами подають в алфавітному порядку їхніх ініціалів; праці одного автора – за алфавітом перших літер назв його праць; праці одного автора з однаковою назвою – за хронологією.

Спочатку наводять літературу, видану кирилицею, далі – латиною і мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірмен- ською, грузинською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі українською мовою.

Крім того є певний порядок розташування літературних джерел: норма- тивні акти (закони, постанови та ін.); книжкові видання; статті в журналах та інших періодичних виданнях; матеріали з Інтернету.

Основна вимога до використаних джерел – єдине оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис видань (ГОСТ 7.1–84).

1. Закон України «Про акціонерні товариства» //
Відомості Верховної Ради України, 2008. – № 50–51, ст. 384.

2. Небава М. І. Теорія корпоративного управління: вузлові питання : навч. посібник / М. І. Небава. – К. : Центр навч. літ-ри, 2004. – 295 с.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на прикінцевих її сторінках, зазначаючи їх у порядку посилань у тексті. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукова- ний вгорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додатки».

Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Дода-
ток Б і т. д. Один додаток позначається як Додаток А.

posibnyky.vntu.edu.ua

Вступ: зберігаємо формальність

Суворі формальні вимоги до оформлення курсової (ану тільки спробуй зробити правий берег 1,5 см, а не 1 см) – те, що передусім відштовхує й лякає студентів. Насправді всі ці, на перший погляд, дивні стандарти від Міністерства освіти зумовлені звичайною логікою та специфікою самої роботи (реферату, диплому тощо). Наприклад, лівий берег має бути 2,5 см (цікаво тільки, що такі методичні інструкції в різних вишах різняться) для того, щоб курсову було зручніше зшивати. «Нав’язана» структура тексту – обов’язковий вступ із прописаною до нюансів актуальністю, об’єктом і предметом, між якими часто не бачать різниці, – допомагає нам не загубитись у власному дослідженні, зрозуміти, з чого варто розпочати та чим закінчити.

Написати курсову, де кома до коми, буква до букви, – це вже гарантія отримати хорошу оцінку. Однак є викладачі, для яких наявність блискучого змісту та ідей у роботі – не показник. А от якщо в роботі немає слешу в потрібному місці чи в першому розділі підрозділів більше, ніж у другому (а повинно бути порівну), то на «А» можеш навіть не сподіватися. Написав відверту нісенітницю, але грамотно підійшов до оформлення та тримався на захисті впевнено, відповівши на всі запитання, – вуаля, тримай свої 90.

Тож порада: ретельно притримуйтеся стандартів написання курсової, запропонованих викладачем. Коли станете видатними вченими, тоді зможете диктувати власні правила. А поки пам’ятаймо про стипендію.

Крок 1: розробляємо план

Вимоги досконально вивчені, титулка оформлена за кращими традиціями методичного посібника, проте Word показує жахаюче «сторінка: 1 із 1», що робити далі?

Далі – найцікавіше. Потрібно обрати тему і накидати план. Але робити це не просто. Ідеальний варіант – обрати тему, що справді цікава. Прагматичний варіант – обрати тему, до якої можна легко знайти велику кількість інформації. Ідеально-прагматичний варіант – звернутися до теми, з якою ви вже працювали (маєте власні статті, попередні курсові, реферати, що можна використати).

План повинен відповідати загальноприйнятій структурі:

  • вступ;
  • основна частина (мінімум 3 розділи з підрозділами, побудовані за принципом від загального до конкретного, наприклад: історія розвитку теорій держави – 1-й розділ, теорії держави – 2-й розділ, детальний розгляд теологічної теорії та приклади – 3-й розділ; для студентів 1 та 2 курсів 2 розділи достатньо);
  • висновки;
  • додатки (навіть якщо ви затятий гуманітарій, не нехтуйте цією частиною; графіки, схеми, таблиці, статистичні дані зроблять вашу курсову більш зрозумілою та насиченою);
  • список використаних джерел (мінімум 20 джерел; класно, якщо хоча б декілька з них іноземною мовою, це підвищить статус роботи; можна трохи схитрити та знайти переклади необхідних цитат рідною мовою, а у список внести їх мовою оригіналу).

Порада: обов’язково підійдіть до викладача із планом та списком літератури приблизно через 2 тижні після отримання завдання написати курсову. Поцікавтеся, яку додаткову літературу він може порекомендувати. Зазвичай так себе поводять нервові першокурсники через «незнання всієї специфіки процесу». Студенти старших курсів таким чином продемонструють серйозність своїх дослідницьких намірів (але сядуть за написання курсової в останню ніч перед дедлайном) і приємно здивують викладача.

Крок 2: шукаємо потрібну інформацію

Тепер необхідно знайти інформацію для кожного з пунктів плану. Сміливо додавайте до титулки пусті сторінки (лише із заголовками), під час роботи із джерелами ви їх заповните. Сам текст курсової слід розміщувати відповідно до розділів. Скопійована інформація повинна бути максимально перефразованою. Пам’ятайте, що поруч із шматками тексту потрібно вказати, звідки ви це взяли (поруч із цитатою у квадратних дужках). Керуючись цим принципом, далі зробити список джерел буде дуже просто.

Якщо ви працюєте над курсовою не один день, заведіть спеціальний блокнот і фіксуйте будь-які ідеї, тези – все, що спадає на думку. «Відфільтровані» ідеї також вносьте в курсову відповідно до тематики розділу. Такий брейн-стормінг стимулює неочікувані відкриття, дозволяє врахувати та продумати найдрібніші деталі. Можливо, саме вони забезпечать високу якість вашої роботи. Подивіться тематичне відео, існує безліч допоміжних ресурсів. Наприклад, Prometheus, «ПостНаука». Щось корисне можна знайти навіть на Youtube. Фіксуйте думки, що вам сподобались, а в курсовій не бійтеся посилатися на відеоматеріали.

Порада: максимум власного «я». Чим більше у вашій роботі фраз типу «нам здається», «на нашу думку», «з нашої точки зору» («ми» – це студент та науковий керівник), тим менша ймовірність того, що розпізнають ваші скопійовані уривки.

Крок 3: пишемо вступ і висновки

Залишилося написати вступ, висновки та допрацювати список літератури. Цю частину роботи доречно лишити на десерт. У вступі зазначаємо актуальність дослідження, поставлені цілі та задачі, гіпотезу дослідження, предмет, об’єкт, ступінь розробки теми, основні досліджувані поняття та структуру роботи.

Висновки – це, по суті, доповнений та деталізований вступ. У ньому необхідно спростувати чи підтвердити поставлену гіпотезу, а також згадати про перспективу подальшого вивчення теми. Закінчити роботу можна, стимулюючи подальші роздуми ефектним питанням.

Вступ та висновки читаються завжди і будь-яким викладачем. Нецікавий вступ збільшує шанси того, що вашу курсову не оцінять. Тож постарайтеся зробити цю частину роботи якомога інтригуючою. У будь-якому разі особливу увагу зверніть на рівень висвітлення актуальності вашої теми.

Остання порада: і від написання курсової можна отримати задоволення. Від вас залежить, наскільки цікавим може бути сам процес.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

studway.com.ua

Вимоги до оформлення курсової роботи

Вимоги до оформлення курсової роботи

Структура курсової роботи

Курсову роботу умовно поділяють на: 1 – вступну частину, 2 – основну частину, 3 – список джерел та літератури, 4 – додатки (факультативно).

Вступна частина повинна мати такі структурні елементи: титульний лист (Додаток А), зміст.

Основна частина містить такі структурні одиниці: вступ, текст курсової роботи, висновки, рекомендації, список літератури (не входить до основної частини курсової роботи).

Додатки розміщують після списку літератури курсової роботи і також не входить в обсяг курсової роботи.

Обсяг курсової роботи – 20-30 сторінок машинописного тексту; 30-40 рукописних сторінок, шрифт Times New Roman кегль 14, інтервал полуторний, поля: ліворуч – 3 см, праворуч – 1,5 см, зверху і знизу – по 2 см.; кількість використаних джерел – не менше 15.

У вступі (обсяг – 2-3 сторінки):

— визначається актуальність теми (наскільки її розробка є потрібною і важливою у контексті вітчизняної науки і практики);

— рівень дослідження теми курсової роботи (подається огляд літератури за темою курсової роботи, який, по-перше, демонструє обізнаність автора у вибраній темі, по-друге, дозволяє охарактеризувати історію розвитку досліджень даної теми та наявну базу знань. При цьому недостатньо вказати перелік опублікованої літератури з анотацією кожного видання. Слід спробувати проаналізувати, наскільки глибоко досліджувалася дана тема у фундаментальних та інших працях, систематизувати найважливіші положення, виявити питання, які не отримали відповіді у попередніх дослідженнях та логічно пов’язати їх з завданням виконуваної роботи);

— чітко формулюються мета (тільки одна) і завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження. Мета курсової роботи – це кінцевий результат дослідження, який передбачає розв’язання визначеної проблеми; завдання – це певні етапи досягнення цього результату. При визначенні об’єкта і предмета дослідження слід виходити з того, що об’єкт є ширшим, ніж предмет. Якщо об’єкт дає відповідь на питання «що досліджується», то предмет визначає окремі аспекти аналізу досліджуваної проблеми.

— вказуються методи дослідження, використані автором під час наукового пошуку.

Вимоги до викладу тексту курсової роботи

Текст курсової роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на пункти або на підрозділи і пункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію щодо дослідницького завдання, яке в ньому вирішується. Вступ, розділи, висновки, список літератури потрібно розташовувати на новій сторінці.

При формуванні назв розділів і підрозділів курсової роботи необхідно виконати такі вимоги:

1. Назва жодної з частин роботи не може повністю збігатися із загальною темою роботи.

2. Назви підрозділів не повинні збігатися з назвами розділів.

3. Назви частин роботи повинні відображати суть їхнього змісту коротко, чітко і зрозуміло.

4. Назви суміжних розділів/підрозділів повинні бути логічно взаємопов’язані між собою.

5. Назви суміжних частин повинні бути продумані й сформульовані в єдиному стилі викладу.

6. Назви повинні бути достатньо широкі й гнучкі, щоб дати можливість їх подальшого уточнення і приведення до завершального вигляду у процесі редагування змісту роботи.

7. Назва не повинна складатись лише з назви нормативно-правового акта органу чи організації.

Висновки (2-3 сторінки) вміщують безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки.

У «Висновках» необхідно підвести підсумок проведеного дослідження, викласти їх результати, які представляють собою відповіді на завдання курсової роботи.

Як правило, у «Висновках» виділяють: вступну частину, описову, частину, що констатує, а також пропозиції і висновки.

Вступна частина виконує сполучну функцію між основним текстом і власне висновками, дається коротка оцінка дослідження.

У частині, що констатує, у стиснутій формі викладаються основні результати проробленої роботи. Тут же можна, з одного боку, указати на певну незавершеність виконаного дослідження (насамперед внаслідок багатоаспектності поставленої проблеми, виявлення в ній нових змістовних сторін тощо), а з іншого – на можливі шляхи її подальшого вивчення, що є, з погляду виконавця, оптимальними.

У третій частині «Висновків» формулюються пропозиції і висновки по всіх розглянутих питаннях, що базуються на матеріалах і висновках окремих розділів і підрозділів. Завданням автора в цьому разі (якщо висновки сформульовані в тексті роботи) буде перенос висновків у «Висновки» та їх редагування. Тому висновки у «Висновках» має сенс викласти в послідовності, що відповідає структурі роботи. При цьому ряд висновків можуть стосуватися всієї роботи в цілому, – тоді, виходячи зі змісту, вони можуть передувати чи замикати висновки по розділах.

У «Висновках» доцільно вказати пропозиції з удосконалення правозастосовної практики, поліпшення роботи правозастосовних органів, розробки і прийняття нових нормативних актів або зміни чинного законодавства, дати прогноз про розвиток правового регулювання в певній сфері.

Основні висновки в тексті «Висновки» найкраще викласти у формі пронумерованих тез, формулювання яких повинно бути гранично чітким, ясним, коротким і юридично бездоганним..

Посилання у курсовій роботі

Посилання в тексті на джерела та літературу можна виконувати в один із таких способів:

Спосіб перший – винесенням посилань в кінець роботи. Тоді в тексті вказується порядковий номер праці чи джерела, на які робиться посилання, за яким вони знаходяться у списку використаних джерел та літератури в кінці роботи.

Цитата в тексті: «У жовтні 1859 р. у Києві відкрилась перша недільна школа з ініціативи студентів Університету св. Володимира, яка була підтримана попечителем Київського навчального округу М. І. Пироговим та професором П. В. Павловим» [2, с. 73], де — 2 – порядковий номер праці у списку літератури, на яку зроблено посилання; а 73 – сторінка цієї праці, з якої наведено цитату.

Спосіб другий – подача посилань на джерело чи працю у виносках внизу кожної сторінки тексту із зазначенням порядкового номера посилання.

Цитата в тексті: «У жовтні 1859 р. у Києві відкрилась перша недільна школа з ініціативи студентів Університету св. Володимира, яка була підтримана попечителем Київського навчального округу М. І. Пироговим та професором П. В. Павловим».

Відповідне подання виноски внизу сторінки тексту.

На всі таблиці, ілюстрації тощо, які містяться в додатках, також повинні бути відповідні посилання в тексті роботи.

Список джерел і літератури (рекомендована кількість – не менше 15) має містити опрацьовані студентом нормативно-правові акти, наукову, навчальну, методичну літературу. У списку необхідно вказувати тільки ті джерела, на які є посилання у тексті курсової роботи.

Список джерел і літератури повинен включати повний бібліографічний опис використаних при написанні курсової роботи джерел.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів повністю без скорочень і пропусків будь-яких елементів (Додаток Б).

Порядок розміщення використаних джерел у списку в алфавітному порядку.

Вимоги до додатків

— є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження.

— матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін. Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. У правому верхньому кутку над заголовком великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо.

При вміщуванні додатків необхідно вказувати джерело, з якого він був взятий.

studies.in.ua

Правила оформлення курсової роботи

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Зміст
1. Сутність курсової роботи
2. Вибір теми і складання плану роботи
3. Оформлення та написання основного тексту роботи
4. Написання вступу, висновків
5. Оформлення списку використаної літератури
6. Здача курсової роботи на кафедру
7. Захист курсової роботи
8. Тематика курсових робіт
9. Список літератури
Програми

1. Сутність курсової роботи
Курсова робота є завершальним етапом вивчення профілюючих дисциплін на кожному курсі і передбачена навчальним планом та програмою вивчення дисциплін. Завдання виконання курсової роботи — навчитися самостійно, проводити наукові дослідження, узагальнювати отримані знання, висувати і захищати власні судження, виробити навички публічного захисту і підготуватися до виконання дипломної роботи.
2. Вибір теми і складання плану роботи
Студент має право вибрати одну із заявлених кафедрою тем. Вибір теми роботи повинен грунтуватися на первинному вивченні змісту проблеми. Тільки в цьому випадку він виявиться усвідомленим, що є важливою передумовою успішного написання роботи.
Для того, щоб вибір теми був здійснений правильно, спочатку слід уважно вивчити відповідний розділ курсу економічної теорії (за програмою даного курсу, підручника чи навчального посібника, планом семінарських занять). Це допоможе краще уявити зміст, обсяг і основні питання обирається теми, зв’язати їх з інтересами в тій чи іншій галузі знань.
Після вибору теми та узгодження її з науковим керівником студент самостійно або ж за допомогою наукового керівника може приступити до підбору основної та додаткової літератури з обраної тематики.
Підбір необхідної літератури здійснюється за допомогою бібліографічних покажчиків, по наступних розділах:
— Офіційні документи — Конституція, Закони, Укази, Постанови тощо;
— Основна література: підручники, навчальні посібники;
— Додаткова література: монографії, колективні роботи, журнальні та газетні статті, різні довідники, енциклопедії і т.п.
Додаткова література обов’язково має бути присутня у списку.
Важливо залучити більш широке коло додаткової літератури, в тому числі і на іноземних мовах, тому що від використання різних джерел буде залежати якість курсової роботи. Підібрану літературу спочатку необхідно детально переглянути [1] і скласти попередній план курсової роботи, який надалі в міру роботи над літературою буде уточнюватися і доповнюватися.
План це логічна основа, кістяк курсової роботи, найважливіший показник того, наскільки глибоко студент вивчив наявні джерела та відібрав з них найсуттєвіше. Правильно складений план — свідоцтво розуміння студентом змісту розглянутої проблеми. План доцільно погоджувати на консультації з науковим керівником. У план роботи рекомендується включати: вступ, основну частину, висновок, список використаної літератури і, якщо є, додаток (див. Додаток 2). [2]
У вступі на одній — двох сторінках студент повинен обгрунтувати вибір теми, розкрити актуальність, мету і завдання дослідження, вказати основні джерела використовуваних матеріалів.
Основна частина роботи складається з двох-трьох розділів (1-й — Теоретичний; 2-й — Практичний; 3-й — Особливості застосування в Росії).
У висновку відображаються ті висновки, які були зроблені в процесі написання роботи та сформульовані у відповідних розділах.
Так, наприклад, по темі курсової роботи «Інфляція в Росії: причини, характер, перспективи» можна рекомендувати наступний приблизний план:

У ряді випадків, коли матеріал насилу піддається розбивці на параграфи, припустимо обмежитися 4-5 розділами без поділу на параграфи.
3. Оформлення та написання основного тексту роботи
Після того як вивчені і законспектувати вибрані матеріали, студент уточнює план своєї роботи і приступає до написання тексту і оформлення курсової роботи.
Перед студентом не стоїть завдання в своїй роботі відкрити якісь нові наукові положення в галузі економічної теорії. Він повинен в процесі викладу питань теми показати здатність осмислено користуватися літературою, розуміти методологію викладу матеріалу, вміти обробити фактичний матеріал, зробити правильні висновки і узагальнення, пов’язати теорію з практикою сучасної дійсності.
Складаючи текст курсової роботи, студент повинен прагнути до його самостійним викладу, допускаючи і використання цитат з джерел, які підтверджують написане студентом. Кількість цитат у тексті має бути обмежена необхідністю підтвердження того чи іншого положення автора курсової, а не носити характер суцільного тексту. При використанні цитат необхідно давати виноску на використовуваний джерело.
Виносками на джерело (Автор. Назва. — Рік і місце видання. — Сторінка) повинні бути оформлені прямі цитати з тексту використовуваних видань, а саме: чиясь думка, висловлювання, наведені факти, в тому числі статистичні матеріали, таблиці, порівняльні дані і т.п., а також матеріали, розміщені в Internet з відповідними адресами-посиланнями. Виноски повинні бути оформлені однаково. Вони можуть бути зроблені в кінці відповідної сторінки або в самому тексті в дужках відразу ж після приводиться цитати або цифрового матеріалу. Використання наукового цитування із застосуванням правильно оформлених виносок збагачує курсову роботу і робить зримим хід роботи автора над матеріалами, вироблення його власної думки з основних питань теми.
Дослівне виклад прочитаної літератури неприпустимо, тому що суперечить самому змістом курсової роботи, не створює умов для отримання знань, вироблення переконань, розвитку здібностей, привчає до обману.
Тільки самостійність у викладі отриманих знань дозволить студенту через свою курсову роботу зрозуміти, наскільки він засвоїв тему, здійснити самоконтроль знань.
Іноді студент стикається з таким становищем, коли в різних авторів немає єдиної точки зору з даного питання. У такому разі, дуже добре привести висловлювання кількох авторів, що стоять на різних позиціях і дати своє ставлення до них. Спробувати дати аргументований виклад власного розуміння даного питання.
Зібраний фактичний і цифровий матеріал треба систематизувати, тобто звести його в таблиці, діаграми і графіки, схеми. Їх можна давати як в тексті по ходу викладу того чи іншого питання, так і в кінці курсової роботи в якості додатку. Весь наведений в курсовій роботі цифровий і фактичний матеріал повинен бути оформлений виносками.
Ретельно відредагований і вичитаний після написання (друку) текст курсової роботи необхідно правильно оформити.
Оформлення текстової частини
Обсяг курсової роботи повинен становити 25 сторінок машинописного тексту. Значне перевищення або недобір встановленого обсягу є недоліком роботи і вказують на те, що студент не зумів відібрати і переробити потрібний матеріал.
Текст роботи повинен бути надрукований через 1,5 інтервали на одній стороні стандартного листа білого паперу (A — 4). Текст та інші видрукувані і вписані елементи роботи повинні бути чорними, контури букв і знаків — чіткими, без ореолу і затінення. Шрифт Times New Roman, кегель 14. Курсив і підкреслення в роботі не допускаються. Назви розділів і параграфів виділяються напівжирним шрифтом.
Аркуш із текстом повинен мати поля: зліва — 30 мм , Праворуч — 10 мм , Зверху — 20 мм , Знизу — 20 мм . Поля ліворуч залишають для палітурки, праворуч — щоб уникнути неправильних переносів з-за недоречний частин слів. Нумерація сторінок тексту робиться у правому верхньому куті аркуша. Проставляти номер сторінки необхідно із сторінки, де друкується «Вступ», на якій ставиться цифра «3». Після цього нумеруються всі сторінки, включаючи додатки.
Між назвою глави і назвою параграфа цієї глави пробіл ставиться (рівний двом інтервалам), а назва параграфа не повинні відділятися від тексту цього параграфа пропуском. Назви параграфів відокремлюються від тексту попереднього параграфа пробілом (рівним двом інтервалах).
Кожна глава, а також вступ, висновки, пропозиції та список використаної літератури починаються з нової сторінки. Слово «Голова» не пишеться. Глави мають порядкові номери в межах всієї роботи, що позначаються арабськими цифрами (наприклад: 1,2,3), після чого ставиться крапка. Слово «параграф» або значок параграфа у назві не ставляться. Параграфи мають порядкові номери в межах розділів, що позначаються арабськими цифрами (наприклад: 1.1. Та 1.2.).
Заголовки розділів і параграфів у тексті роботи повинні розташовуватися по центру, крапку в кінці назви глави і параграфа не ставлять. Не допускається переносити частину слова в заголовку.
Посилання на літературні джерела, статистичні та нормативні матеріали, використані автором при написанні курсової роботи, повинні відображатися в круглих дужках в кінці речення із зазначенням номера джерела у списку літератури та діапазону цитованих сторінок. Наприклад: За визначенням А.В. Бризгаліна «Податок — це категорія комплексна, це симбіоз економіки і права, це економіко-правова категорія» (40, С. 600). Ряд авторів вважають, що «податок — це одна з форм наповнення державної скарбниці» (29, С.383; 31, с.344-345). Або «збір, що встановлюється в односторонньому порядку державою і справляється на підставі законодавчо закріплених правил для задоволення суспільних потреб» (20, С.5).
Кожна курсова робота обов’язково повинна мати:
1. Титульний лист (див. Додаток 1).
2. Зміст.
3. Введення.
4. Основна частина (текстове виклад матеріалу, розбите на розділи та параграфи з заголовками, відповідними плану).
5. Висновок.
6. Список використаної літератури.
Оформлення таблиць і малюнків
Найважливіші вимоги до таблиці полягають у тому, щоб вона містила весь необхідний матеріал і була легко читається. Невеликі таблиці бажано поміщати в тексті по ходу викладу матеріалу, а великі таблиці, що займають цілу сторінку і більше, бажано виносити в додатки. Графіки, діаграми, схеми і т.д. в тексті роботи називаються малюнками.
Усі таблиці повинні мати порядковий номер та назву, що відображає зміст. Слово «таблиця» та її порядковий номер (без знаку №) пишуться в правому верхньому куті, нижче, по центру має бути назва таблиці. Слово «малюнок» пишеться скорочено: рис. 2.5.1 (без знаку №), причому назва малюнка пишеться під ним, поруч з номером.
Нумерація таблиць і малюнків може бути наскрізний або співвідноситися з номером голови та параграфа. Наприклад, якщо таблиця чи малюнок включені в текст першого пункту другого розділу, нумерація наступна: Таблиця 2.1.1., Рис. 2.1.1. Остання цифра означає порядковий номер таблиці (або малюнка) в даному пункті. Таблиця поміщається в якості наступної сторінки після першої згадки про неї в тексті.
Необхідно вказувати рік, за який наводяться дані, назви та вимірювачі показників, а також джерело, на основі якого складена таблиця. Якщо таблиця цілком запозичена або складена з кількох джерел, то під таблицею слід посилання на джерело. Авторство не вказується, якщо таблиця складена виконавцем курсової роботи на основі первинних матеріалів.
У таблицях можна використовувати одинарний інтервал, а розмір шрифту скоротити до 12 — 10. Назви таблиць і малюнків слід виділяти жирним шрифтом. У всіх таблицях і рисунках мають бути проставлені одиниці виміру.
Кожному документу, таблиці, схемі, наведеним у додатку, присвоюється відповідний номер, що позначається арабськими цифрами (наприклад: Додаток 1, Додаток 2 і т.д.).
Таким чином, таблиці в додатках (якщо такі є) не нумеруються, і посилання на них робляться так: «за даними таблиці, представленої в Додатку 4 . » і т.д.
Цифрові дані в таблицях пишуться суворо за класами і розрядами чисел (одиниці під одиницями, десятки під десятками і т.д.).
Для того щоб діаграми, гістограми і т.д. легко читалися, вони можуть бути виконані в кольоровому вигляді (див. Додаток 3).
4. Написання вступу, висновків
У вступі відображаються такі основні моменти:
— Загальне формулювання теми;
— Теоретичне і практичне значення обраної теми, її актуальність;
— Ступінь розробленості проблеми;
— Конкретні мету і завдання дослідження, які автор поставив перед собою (мета курсової одна, завдань може бути кілька (3-5), виходячи з пунктів плану курсової роботи; завдання — це способи досягнення мети;
— Пояснення того, як автор має намір вирішувати поставлені завдання, обгрунтування логічної послідовності розкриваються питань, загального порядку дослідження та структури роботи;
— Використані в роботі джерела інформації.
Його обсяг може становити приблизно 2 листи.
Висновок в курсовій роботі має становити 2-3 листків і представляти собою загальні висновки по роботі. Ці висновки можуть бути пронумеровані, а можуть бути приведені без нумерації відповідно до логіки викладу матеріалу.
5. Оформлення списку використаної літератури
В кінці роботи необхідно навести список використаної літератури, складений в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв книг. Ініціали авторів у списку літератури вказуються після їх прізвищ, в тексті ж навпаки: спочатку ініціали потім прізвища (див. Додаток 4). Джерела в списку використаної літератури позиціонуються у відповідності з наступними принципами.
1) Нормативно-правові акти:
а) закони;
б) укази Президента РФ;
в) законодавчі акти Федеральних зборів РФ;
г) постанови Уряду РФ;
д) листи, інструкції, розпорядження Міністерств і відомств РФ;
2) книги;
3) періодичні видання;
4) статистичні збірники та довідники;
5) друковані матеріали на іноземних мовах;
6) Інтернет-ресурси.

6. Здача курсової роботи на кафедру
Курсова робота повинна бути належним чином скріплена. Це передбачає, що при багаторазовому зверненні до неї, вона повинна зберігати свою цілісність, тобто не розсипатися на окремі листи. Тому роботи, листи яких скріплені звичайної скріпкою або взагалі не скріплені, а просто вкладені в поліетиленовий файл або папку, не прийматися. Кінцевий термін здачі курсової роботи в кабінет кафедри для реєстрації не пізніше, ніж за три тижні до дня початку поточного залікової сесії.
7. Захист курсової роботи
Процедура захисту передбачає усну форму відповідей студента на запитання, поставлені захищає курсову роботу.
Процедура захисту курсової роботи може носити характер двосторонньої взаємодії (викладач-студент) [3], а може бути і публічної: відбуватися в студентській групі з залученням інших викладачів кафедри.
На захисті студент повинен коротко викласти зміст своєї роботи, поставлені в ній проблеми, навести відомості про джерела, на основі яких вона написана.
Студент повинен бути готовий відповісти на питання по темі проведеного дослідження.
Можна вказати наступні найбільш загальні питання, на які можуть бути задані в процесі захисту курсової роботи:
1. Як відображена у Вашому дослідженні зв’язок з актуальними проблемами економіки Росії?

2. На яких основних джерелах Ви засновували написання своєї курсової роботи? Що здалося Вам цікавим в тій чи іншій роботі, що конкретно Ви використовували у своїй курсової робіт? З ким із авторів Ви згодні з ряду дискусійних питань, а з ким ні?
3. Які висновки і пропозиції за своєю темою дослідження Ви зробили; який основний підсумок Вашої роботи?
Якщо студент добре підготувався до захисту і дав вичерпні відповіді на питання, врахував зауваження, що містяться у відгуку, а, можливо, відповів і на додаткові запитання викладача, то остаточна оцінка курсової роботи може бути підвищена в порівнянні з первісної (попередньої) оцінкою наукового керівника, відображеної у відгуку.
До іспиту з економічної теорії студент допускається тільки після отримання позитивної оцінки за курсову роботу з цієї навчальної дисципліни.
Загальні критерії оцінки курсової роботи:
Неправильно оформлена робота — не приймається.
Незадовільна оцінка ставиться за роботу, в якій заявлена ​​тема не розкрита або переписану (з одного або декількох джерел).
Задовільна оцінка ставиться за курсову роботу, у якій недостатньо повно висвітлені вузлові питання теми, робота написана на базі дуже невеликої кількості джерел, притому застарілих.
Гарна оцінка ставиться за роботу, написану на досить високому теоретичному рівні, в повній мірі розкриває план курсової.
Відмінна оцінка ставиться за роботу, яка характеризується глибоким аналізом залученого матеріалу, творчим підходом до його викладу, в тому числі до демонстрації дискусійності даної проблематики.

8. Тематика курсових робіт
1. Розвиток ідей лібералізму та державного втручання в історії економічної думки та господарської практики.
2. Особливості економічної теорії як науки.
3. Пучок прав власності та його роль у становленні ринкових відносин в сучасній Росії.
4. Конкуренція та її роль в ринковій економіці.
5. Сучасні функції грошей та особливості їх прояву у перехідній економіці Росії (на прикладі окремих функцій).
6. Взаємодія попиту і пропозиції як процес координації ринкових сил.
7. Проблема стабільності ринкової рівноваги та її прояв в Росії.
8. Проблеми державного втручання в ринкове ціноутворення: цілі та наслідки.
9. Еластичність попиту і пропозиції та її значення для підприємницької практики.
10. Лібералізація цін та її вплив на економіку Росії.
11. Порівняльний аналіз теорій вартості і цін.
12. Концепція альтернативних витрат виробництва і підприємницька практика.
13. Основний капітал і проблема його оновлення в сучасній Росії.
14. Проблема зниження витрат на російських підприємствах.
15. Фактори економії та дезекономіі на масштабах виробництва (особливості російської економіки).
16. Проблема збитковості підприємств в сучасній Росії.
17. Банкрутства підприємств в сучасній Росії та їх вплив на економіку.
18. Роль малого бізнесу в економіці Росії.
19. Конкурентні стратегії малих підприємств.
20. Загальноекономічне значення реклами та її особливості в Росії.
21. Моделі олігополії та їх прояв в сучасній економіці Росії.
22. Картелі та їх роль в сучасній економіці.
23. Проблема ефективності великих підприємств.
24. Конкурентні стратегії великих підприємств.
25. Роль великих підприємств в економіці Росії.
26. Корпоративний контроль і управління в сучасній економіці.
27. Природні монополії та їх роль в економіці Росії.
28. Антимонопольна політика в Росії.
29. Проблема монополізації російського ринку.
30. Фактори формування попиту на працю і її пропозиції з урахуванням особливостей російської економіки.
31. Сучасні системи оплати праці.
32. Економічна роль профспілок: світовий і російський досвід.
33. Ринок праці в СРСР і Росії.
34. Проблема первісного нагромадження в російській економіці.
35. Інвестиційний криза в сучасній Росії.
36. Аграрний сектор економіки та його особливості.
37. Проблеми власності та управління в акціонерних товариствах.
38. Приватизація в Росії.
39. Проблема ефективного управління на приватизованих підприємствах.
40. Економічна природа ринку цінних паперів та його формування в російській економіці.
41. Роль фондової біржі в сучасній російській економіці.
42. Проблеми введення СНС в Росії.
43. Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги.
44. Економічна рівновага: сутність та передумови.
45. Циклічність економічного розвитку. Причини циклічності в економіці.
46. Теорії економічних циклів та їх еволюція.
47. Великі цикли Н.Д. Кондратьєва та їх сучасні інтерпретації.
48. Безробіття: теоретичні та практичні аспекти.
49. Особливості формування і функціонування ринку праці в Росії.
50. Інфляція як прояв макроекономічної нестабільності.
51. Економічна роль держави.
52. Держава як суб’єкт економіки: власність, економічні інтереси.
53. Фіскальна політика держави.
54. Грошово-кредитна політика.
55. Державний бюджет і проблеми його формування в сучасній Росії.
56. Роль фінансової системи у суспільному відтворенні.
57. Особливості фінансового ринку в Росії.
58. Теоретичні проблеми формування податкової системи Росії.
59. Основні напрямки соціальної політики держави в сучасній Росії.
60. Глобалізація світової економіки: чинники та напрямки.
61. Структура світового господарства та закономірності його розвитку.
62. Теорії міжнародного руху капіталу.
63. Теорії міжнародної торгівлі.
64. Основні принципи та перспективи формування зовнішньоекономічної політики Росії.
65. Роль економічних потреб в економічній системі суспільства.
66. Економічні інтереси: сутність і тенденція розвитку.
67. Рівень соціально-економічного розвитку країни і фактори що його визначають.
68. Проблеми становлення банківської системи в перехідній економіці Росії.
69. Відмінності економічних систем за формами власності та механізму координації господарської діяльності. Особливості розвитку приватної власності в перехідній економіці Росії.
70. Підприємництво — фактор динамізму ринкової економіки. Підприємницький потенціал Росії.
71. Ринок і держава. Роль та особливості державного регулювання в різних економічних системах.
72. Основні макроекономічні концепції ролі грошей та монетарного регулювання в різних ринкових структурах. Грошовий ринок Росії.
73. Державні фінанси. Методи фінансування витрат і стабілізації фіскальної політики. Фінансова система Росії.
74. Лібералізація цін і інфляція в перехідний період. Причини різкого зростання цін та розвитку інфляції.
75. Ціноутворення та використання ресурсів: рента, позичковий відсоток і прибуток.
76. Види монополій та особливості визначення ціни і обсягу виробництва при чистій монополії.
77. Виробництво і попит на економічні ресурси в умовах досконалої і недосконалої конкуренції
78. Виробництво і витрати на короткострокових тимчасових інтервалах. Особливості та порядок їх визначення.
79. Витрати на довгострокових тимчасових інтервалах і економія на масштабах виробництва.
80. Виробництво і ціноутворення в умовах досконалої конкуренції.
81. Визначення ціни і обсягу виробництва в умовах олігополії. Сутність олігополії, заснованої на таємній змові.
82. Визначення ціни і обсягу виробництва при монополістичній конкуренції.
83. Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Особливості встановлення заробітної плати в процесі конкуренції.
84. Особливості дії інфляції в різних ринкових системах. Інфляція та безробіття. Інфляція та соціальні конфлікти.
85. Концепції переходу до ринкової економіки. Особливості перехідної економіки в Росії.
86. Податкова система Росії. Причини періодичної зміни податкового законодавства Росії й економічні наслідки податкової нестабільності.
87. Ринкові структури та особливості їх розвитку в перехідній економіці Росії.
88. Попит і пропозиція як фактори, що визначають ціну товару в різних ринкових структурах. Формування ринкового механізму ціноутворення в перехідній економіці Росії.
89. Соціальна політика в ринковій економіці. Проблеми соціальної політики в Росії в ході економічних реформ.
90. Криза російської економіки та шляхи її подолання.
91. Проблеми державного боргу і бюджетного дефіциту в сучасних економічних системах.
92. Теорія економічних циклів. Методи державного регулювання на різних етапах економічного циклу.
93. Порівняльний аналіз факторних ринків. Сучасний стан факторних ринків у Росії.
94. Основні макроекономічні параметри та методи їх забезпечення.

9. Список літератури
Основна:
1. Борисов Є.Ф. Економічна теорія: Підручник. — 2-е вид., Перераб., Додатк. — М.: Проспект, 2004. — 536 с.
2. Водний курс з економічної теорії: Підручник / за ред. Журавльової Г.П. — М.: Инфра — М, 1997. — 364 с.
3. Гальперін В.М., Ігнатьєв С.М., Моргунов В.І. Мікроекономіка: У 2-х т. — СПб.: Економічна школа, 2000.
4. Долан Е.Д. Мікроекономіка. / Пер з англ. В. Лукашевич. — СПб: СПб оркестр, 1996.
5. Иохин В.Я. Економічна теорія: Підручник. — М.: Юрист, 2003. — 862 с.
6. Кураков Л.П., Кураков В.Л. Основи економіки: Навчальний посібник. — М.: Геліос, 2000. — 560 с.
7. Курс економічної теорії: Підручник / За ред. Чепуріна М.Н., Кисельової Є.А. — 5-е вид., Доп. перераб. — Кіров.: АСА, 2002. — 830 с.
8. Макконелл Г.Р., Брю С.Л. Економікс. Принципи, проблеми і політика: У 2-х т.: Підручник. — 13-е вид. — М.: Инфра — М, 2001.
9. Загальна економічна теорія (політекономія): Підручник. / Під. ред. В.І. Відяпіна, Г.І. Журавльової. — М.: ПРОМО-медіа, 1995.
10. Сажина М.А,, Чибрик Г.Г. Економічна теорія: Підручник. — М.: Инфра — М, 2003. — 448 с.
11. Самуельсон Р. Економіка: у 2-х т. — М.: Машинобудування, 1997.
12. Економічна теорія: Підручник / Під. ред. В.І. Відяпіна и др. — М.: Инфра — М, 2003. — 714 с.

13. Економічна теорія: Підручник / Під. ред. Камаєва В.Д. — 10-е изд., Перераб., Доп. — М.: Владос, 2003. — 592 с.
14. Економічна теорія: Підручник / Під. ред. Добриніна А.І., Тарасевича Л.С. — 3-е вид., Доп., Перероб .- СПб.: Пітер, 2002. — 542 с.
Додаткова:
1. Анікін А.В. Юність науки: життя та ідеї мислителів-економістів до Маркса. 4-е вид. — М.: Політвидав, 1985.
2. Блауг М. Економічна думка в ретроспективі / Пер. з англ. М.: Дело ЛТД, 1995.
3. Гайгер, Ліндвуд Т. Макроекономічна теорія і перехідна економіка / Пер. з англ. — М.: ИНФРА-М, 1996.
4. Гелбрейт Дж. Економічні теорії та цілі суспільства / Пер. з англ. М.: Прогрес, 1976.
5. Долан Е., Ліндсей Д. Мікроекономіка. / Пер. з англ. В. Лукашевича та ін — СПб., 1994.
6. Мікроекономіка: Навчальний посібник. / Наук. ред. акад. В.Г. Тімірясов — Казань.: Екополіс, 1998.
7. Макроекономіка: Навчальний посібник. / Наук. ред. акад. В.Г. Тімірясов — Казань.: Екополіс, 1998.
8. Меньшиков С.М. Нова економіка. Основи економічних знань. Навчальний посібник. — М.: Міжнародні відносини, 1999, гл. 1.
9. Мікроекономіка: Навчальний посібник. / Наук. ред. акад. В.Г. Тімірясов. — К.: Татарське газетно-журнальне видавництво, 1997.
10. Загальна економічна теорія (політекономія): Підручник. / Під загальною ред. акад. В.І. Відяпіна, акад. Г.П. Журавльової. — М.: ПРОМО-Медіа, 1995.
11. Основи економічної теорії: Навчальний посібник. — 2-е вид., Доп. Казань: Татарське газетно-журнальне видавництво, 1996.
12. Теоретична економіка. Політекономія: Підручник для вузів. / Под ред. Г.П. Журавльової та М.М. Мільчакова. — М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.
13. Титова Н.Е. Історія економічних вчень: Курс лекцій. — М.: Владос, 1997.
14. Хайман Д.М. Сучасна мікроекономіка: аналіз і застосування. Т. 1. / Пер. з англ. — М.: Фінанси і статистика, 1992.
15. Економіка. Підручник. / За ред. А.І. Архипова, О.М. Нестеренко, А.К. Большакова. — М.: Проспект, 1998.
16. Економіка. Підручник. / За ред. С. Булатова. — М.: МАУП, 2001.
Періодична література:
1. Російський економічний журнал.
2. Питання економіки.
3. Економіст.
4. Фінанси.
5. Маркетинг в Росії і за кордоном.
6. Світова економіка і міжнародні відносини.
7. Економіка і життя / газета /.
Інтернет-ресурси
htpp: / / www.liberium.ru / library — Бібліотека матеріалів з економічної тематики.
htpp: / / www.finansy.ru-матеріали з соціально-економічного становища та розвитку в Росії.
htpp: / / www.ise.openlab.spb.ru-Галерея економістів.
htpp: / / www.nobel.se/economics/laureates- Лауреати Нобелівської премії з економіки.
htpp: / / www. cbr .. ru-Офіційний сайт Центрального банку Росії (аналітичні матеріали).
htpp: / / www.rbc.ru — РосБізнесКонсалтинг (матеріали аналітичні та оглядового характеру).
htpp: / / www.budgetrf.ru — Моніторинг економічних показників.

Додаток 1
Зразок титульного аркуша
Інститут економіки, управління і права (м. Казань)
Набережночелнінскій філія
Економічний факультет
Кафедра економічної теорії
Економічне зростання на основі інституціональних змін
(Курсова робота з дисципліни «Економічна теорія»)
Виконавець: студент 1 курсу групи
691у Балобанова А.В.
Науковий керівник:
Набережні Челни — 2009

Додаток 2
Зразок змісту

Додаток 3
Зразок оформлення таблиць
Таблиця 2.2.1 Структура видатків Пенсійного Фонду РФ по Атнінскому району РТ, профінансованих за рахунок коштів федерального бюджету в 2002-2004рр., (Тис. крб.)

ua-referat.com