4 стаття закону україни

О санкциях
Статья 4. Виды санкций

1. Видами санкций согласно этому Закону являются:

1) блокировка активов — временное ограничение права лица пользоваться и распоряжаться принадлежащим ему имуществом;

2) ограничение торговых операций;

3) ограничения, частичное или полное прекращение транзита ресурсов, полетов и перевозок по территории Украины;

4) предотвращения вывода капиталов за пределы Украины;

5) приостановление выполнения экономических и финансовых обязательств;

6) аннулирование или приостановление лицензий и других разрешений, получение (наличие) которых является условием для осуществления определенного вида деятельности, в частности, аннулирования или приостановления действия специальных разрешений на пользование недрами;

7) запрет участия в приватизации, аренде государственного имущества резидентами иностранного государства и лицами, которые прямо или косвенно контролируются резидентами иностранного государства или действуют в их интересах;

8) запрет пользования радиочастотным ресурсом Украины;

9) ограничение или прекращение предоставления телекоммуникационных услуг и использования телекоммуникационных сетей общего пользования;

10) запрет на осуществление государственных закупок товаров, работ и услуг у юридических лиц-резидентов иностранного государства государственной формы собственности и юридических лиц, доля уставного капитала которых находится в собственности иностранного государства, а также государственных закупок в других субъектов хозяйствования, которые осуществляют продажу товаров, работ, услуг происхождением из иностранного государства, к которой применены санкции в соответствии с настоящим Законом;

11) запрещение или ограничение захода иностранных невоенных судов и военных кораблей в территориальное море Украины, ее внутренних вод, портов и воздушных судов в воздушное пространство Украины или осуществления посадки на территории Украины;

12) полный или частичный запрет совершения сделок с ценными бумагами, эмитентами которых являются лица, к которым применены санкции в соответствии с настоящим Законом;

13) запрет выдачи разрешений, лицензий Национального банка Украины на осуществление инвестиций в иностранное государство, размещение валютных ценностей на счетах и вкладах на территории иностранного государства;

14) прекращение выдачи разрешений, лицензий на ввоз в Украину из иностранного государства или вывоз из Украины валютных ценностей и ограничения выдачи наличных по платежным картам, эмитированным резидентами иностранного государства;

15) запрет на осуществление Национальным банком Украины регистрации участника международной платежной системы, платежной организацией которой является резидент иностранного государства;

16) запрет увеличения размера уставного капитала хозяйственных обществ, предприятий, в которых резидент иностранного государства, иностранное государство, юридическое лицо, участником которой является нерезидент или иностранное государство, обладает 10 и более процентами уставного капитала или имеет влияние на управление юридическим лицом или его деятельность;

17) введение дополнительных мер в сфере экологического, санитарного, фитосанитарного и ветеринарного контроля;

18) прекращения действия торговых соглашений, совместных проектов и промышленных программ в определенных сферах, особенно в области безопасности и обороны;

19) запрет передачи технологий, прав на объекты права интеллектуальной собственности;

20) прекращение культурных обменов, научного сотрудничества, образовательных и спортивных контактов, развлекательных программ с иностранными государствами и иностранными юридическими лицами;

21) отказ в предоставлении и отмене виз резидентам иностранных государств, применение других запретов въезда на территорию Украины;

22) прекращения действия международных договоров, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины;

23) аннулирование официальных визитов, заседаний, переговоров по вопросам заключения договоров или соглашений;

24) лишение государственных наград Украины, других форм празднования;

25) иные санкции, соответствующие принципам их применения, установленным настоящим Законом.

2. Санкции по настоящему Закону не являются мерами защиты прав и интересов субъектов внешнеэкономической деятельности, порядок и условия применения которых регулируются специальным законом.

3. В случае если действия, совершение которых требует получения разрешения органов Антимонопольного комитета Украины на концентрацию, распространяются специальные экономические и другие ограничительные меры (санкции), предусмотренные частью первой настоящей статьи, такая концентрация запрещается, и разрешение на ее осуществление органами Антимонопольного комитета Украины не предоставляется.

kodeksy.com.ua

Статья 4. Плательщики единого взноса

1. Плательщиками единого взноса являются:

предприятия, учреждения и организации, другие юридические лица, созданные в соответствии с законодательством Украины, независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования, которые используют труд физических лиц на условиях трудового договора (контракта) или на других условиях, предусмотренных законодательством, или по гражданско-правовым договорам (кроме гражданско-правового договора, заключенного с физическим лицом — предпринимателем, если выполняемые работы (предоставляемые услуги) соответствуют видам деятельности, согласно сведениям из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей), в том числе филиалы, представительства, отделения и другие обособленные подразделения указанных предприятий, учреждений и организаций, других юридических лиц, которые имеют отдельный баланс и самостоятельно ведут расчеты с застрахованными лицами;

физические лица — предприниматели, в частности использующие труд других лиц на условиях трудового договора (контракта) или на других условиях, предусмотренных законодательством о труде, или по гражданско-правовому договору (кроме гражданско-правового договора, заключенного с физическим лицом — предпринимателем, если выполняемые работы (предоставляемые услуги) соответствуют видам деятельности, согласно сведениям из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей);

физические лица, обеспечивающие себя работой самостоятельно, и физические лица, использующие труд других лиц на условиях трудового договора (контракта);

дипломатические представительства и консульские учреждения Украины, филиалы, представительства, другие обособленные подразделения предприятий, учреждений и организаций (в том числе международные), созданные в соответствии с законодательством Украины, которые имеют отдельный баланс и самостоятельно осуществляют расчеты с застрахованными лицами;

дипломатические представительства и консульские учреждения иностранных государств, филиалы, представительства и другие обособленные подразделения иностранных предприятий, учреждений и организаций (в том числе международные), расположенные на территории Украины;

предприятия, учреждения, организации, физические лица, которые используют наемный труд, воинские части и органы, которые выплачивают денежное обеспечение, пособие по временной нетрудоспособности, пособие в связи с беременностью и родами, пособие, надбавку или компенсацию в соответствии с законодательством для следующих лиц:

военнослужащих (кроме военнослужащих срочной военной службы), лиц рядового и начальствующего состава;

патронатных воспитателей, родителей-воспитателей детских домов семейного типа, приемных родителей, если они получают денежное обеспечение в соответствии с законодательством;

лиц, которые получают пособие по временной нетрудоспособности, находятся в отпуске в связи с беременностью и родами и получают пособие в связи с беременностью и родами;

лиц, которые проходят срочную военную службу в Вооруженных Силах Украины, других образованных в соответствии с законом воинских формированиях, Службе безопасности Украины, органах Министерства внутренних дел Украины и службу в органах и подразделениях гражданской защиты;

лиц, которые ухаживают за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и в соответствии с законом получают пособие по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и/или при рождении ребенка;

одного из неработающих трудоспособных родителей, усыновителей, опекунов, попечителей, которые фактически осуществляют уход за ребенком-инвалидом, а также неработающих трудоспособных лиц, которые осуществляют уход за инвалидом I группы или за лицом пожилого возраста, которое по заключению медицинского заведения нуждается в постоянном постороннем уходе или достигло 80-летнего возраста, если такие неработающие трудоспособные лица получают пособие, надбавку или компенсацию в соответствии с законодательством;

инвестор (оператор) по соглашению о разделе продукции (в том числе постоянное представительство инвестора-нерезидента), который использует труд физических лиц, нанятых на работу в Украине на условиях трудового договора (контракта) или на других условиях, предусмотренных законодательством, или по гражданско-правовым договорам (кроме гражданско-правового договора, заключенного с физическим лицом — предпринимателем в Украине, если выполняемые работы (предоставляемые услуги) соответствуют видам деятельности, указанным в извлечении из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей);

2) пункт 2 части первой статьи 4 исключен;

3) пункт 3 части первой статьи 4 исключен;

4) физические лица — предприниматели, в том числе выбравшие упрощенную систему налогообложения;

5) лица, осуществляющие независимую профессиональную деятельность, а именно научную, литературную, художественную, образовательную или преподавательскую, а также медицинскую, юридическую практику, в том числе адвокатскую, нотариальную деятельность, или лица, осуществляющие религиозную (миссионерскую) деятельность, другую подобную деятельность и получающие доход от этой деятельности;

6) пункт 6 части первой статьи 4 исключен;

7) пункт 7 части первой статьи 4 исключен;

8) пункт 8 части первой статьи 4 исключен;

9) пункт 9 части первой статьи 4 исключен;

10) пункт 10 части первой статьи 4 исключен;

11) пункт 11 части первой статьи 4 исключен;

12) пункт 12 части первой статьи 4 исключен;

13) пункт 13 части первой статьи 4 исключен;

14) пункт 10 части первой статьи 4 исключен;

15) лица, которые принимают добровольное участие в системе общеобязательного государственного социального страхования.

2. Часть вторая статьи 4 исключена.

3. Часть третья статьи 4 исключена.

4. Лица, указанные в пункте 4 части первой настоящей статьи, освобождаются от уплаты за себя единого взноса, если они являются пенсионерами по возрасту или инвалидами и получают в соответствии с законом пенсию или социальную помощь. Такие лица могут быть плательщиками единого взноса исключительно при условии их добровольного участия в системе общеобязательного государственного социального страхования.

i.factor.ua

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження»

Стаття 4. Вимоги до виконавчого документа

  1. 1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника — фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

  • рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
  • пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
  • боржника визнано банкрутом;
  • Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
  • юридичну особу — боржника припинено;
  • виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
  • виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
  • стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;
  • виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
  • виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
  • У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

    При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

    МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
    щодо застосування виконавцями положень ЗУ «Про виконавче провадження»

    Положеннями вказаної статті регламентовано обов’язкові та необов’язкові вимоги до виконавчого документа.

    До обов’язкових вимог віднесено:

  • назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
  • дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи; (звернути увагу, що у разі відсутності у виконавчому документі, який виданий до набрання чинності цим Законом, дати народження боржника – фізичної особи – це не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки на момент видачі документа діяли норми, які не передбачали обов’язкове зазначення цієї вимоги у виконавчому документі);
  • ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності) звернутиувагу, що ідентифікаційний код виконавець може отримати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань);
  • резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
  • дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
  • строк пред’явлення рішення до виконання;
  • виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.
  • Слід звернути увагу на те, що:

    • реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника — фізичної особи, місце роботи боржника — фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника не є обов’язковими вимогами. Відсутність таких даних у виконавчому документі – не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;
    • для фізичних осіб прізвище та ім’я у виконавчому документі зазначаються обов’язково, а по батькові – за наявності;
    • деякі органи державної влади можуть не мати печатки із зображенням Державного Герба України (наприклад, структурні підрозділи патрульної поліції, на яких покладаються обов’язки із забезпечення безпеки дорожнього руху), а постанови можуть скріплюватися іншими печатками (штампами) без зображення Державного Герба України. При прийнятті рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державний виконавець повинен перевірити, чи передбачено законом, який регламентує діяльність таких органів, наявність печатки із зображенням Державного Герба України;
    • резолютивна частина виконавчого документа повинна містити заходи примусового виконання рішень (стягнення коштів, зобов’язання вчинити певні дії тощо).
    • Частиною четвертою статті 4 Закону визначено підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

      1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

      2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

      3) боржника визнано банкрутом;

      4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку — боржника;

      5) юридичну особу — боржника припинено;

      6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

      7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

      8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим (звернути увагу, що у разі якщо стягувачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження до набрання чинності цим Законом – це не є підставою для направлення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання у зв’язку з несплатою авансового внеску, при цьому моментом подання заяви доцільно вважати дату передачі заяви особисто або до поштового відділення);

      9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

      10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

      Слід звернути увагу на те, що виконавчий документ повертається стягувачу у вищезазначених випадках без винесення постанови.

      Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред’явлення виконавчого документа.

      Необхідно рекомендувати, що зазначене повідомлення підписується виконавцем та скріплюється печаткою.

      У повідомленні зазначаються всі виявлені невідповідності виконавчого документа вимогам Закону.

      Також, про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавець робить відмітку в самому виконавчому документі із зазначенням дати та підстав повернення, ставить свій підпис та печатку.

      Виконавець, при прийнятті рішення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, повинен уважно дослідити вищезазначені підстави для повернення.

      Слід зазначити, що процесуальними наслідками повернення документа є неможливість примусового виконання рішення, однак не в усіх запропонованих статтею випадках це означає однозначний висновок.

      Так, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред’явити виконавчий документ на виконання.

      У випадку, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим — це є також підставою для повернення виконавчого документу без прийняття на виконання. При цьому виконавцю слід врахувати вимоги частини другої статті 26, якою визначено перелік осіб та категорії рішень, по яких авансовий внесок не сплачується.

      Щодо виконавчих документів, які видані до набрання чинності цим Законом державним виконавцям слід пам’ятати, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені статтею 12 Закону, якою передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

      Є випадки, коли представником стягувача пред’являються виконавчі документи до примусового виконання без довіреності на представлення інтересів стягувача або із закінченням терміну дії довіреності, в таких випадках рекомендовано повертати виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п.6 ч. 4 ст.4 Закону із обґрунтуванням підстав повернення, оскільки заява про прийняття виконавчого документа подана особою, що не уповноважена на здійснення відповідних дій.

      ukrogis.com

      Конституція України — Розділ IV

      ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

      Стаття 75. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

      Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

      Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

      Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

      Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

      Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років.

      Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

      Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

      Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

      Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

      Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

      Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

      У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

      Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

      «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

      Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».

      Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом.

      Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

      Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

      Стаття 80. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

      Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

      Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

      Стаття 81. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

      Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:

      1) складення повноважень за його особистою заявою;

      2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

      3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

      4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

      5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

      6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;

      Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України — в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

      Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, а у випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті, — судом.

      У разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо народного депутата України, визнання народного депутата України недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються з дня набрання законної сили рішенням суду, а в разі смерті народного депутата України — з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

      У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

      Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно.

      Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

      Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

      Перше засідання новообраної Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України.

      Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

      Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

      У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

      У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

      Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

      У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

      Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

      Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.

      Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

      Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, передбачені цією Конституцією.

      Стаття 84. Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.

      Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.

      Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

      Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

      1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

      2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

      3) прийняття законів;

      4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

      5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

      6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

      7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

      8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

      9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

      10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

      11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

      12) призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

      12 1 ) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

      13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону;

      14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

      15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;

      16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

      17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

      18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

      19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;

      20) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

      21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

      22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

      23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

      24) встановлення державних символів України;

      25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора; висловлення недовіри Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади;

      26) призначення на посади третини складу Конституційного Суду України;

      27) пункт 27 частини першої статті 85 виключено

      28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

      29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

      30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

      31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

      32) надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

      33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

      34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

      35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

      36) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;

      37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

      Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

      Стаття 86. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

      Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов’язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

      Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

      Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або протягом останньої сесії Верховної Ради України.

      Стаття 88. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

      Голова Верховної Ради України:

      1) веде засідання Верховної Ради України;

      2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів;

      3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

      4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

      5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.

      Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

      Стаття 89. Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

      Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

      Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

      Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

      Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

      Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

      Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

      1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

      2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

      3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

      Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

      Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

      Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

      Стаття 91. Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

      Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

      1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;

      2) громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

      3) права корінних народів і національних меншин;

      4) порядок застосування мов;

      5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;

      6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;

      7) правовий режим власності;

      8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

      9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

      10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

      11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;

      12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

      13) територіальний устрій України;

      14) судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури;

      15) засади місцевого самоврядування;

      16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

      17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

      18) правовий режим державного кордону;

      19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

      20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

      21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

      22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

      Виключно законами України встановлюються:

      1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

      2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

      3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

      4) порядок використання і захисту державних символів;

      5) державні нагороди;

      6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

      7) державні свята;

      8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

      Законом України оголошується амністія.

      Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

      Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

      Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

      Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

      У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

      Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

      Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

      Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

      Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

      Держава прагне до збалансованості бюджету України.

      Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

      Стаття 96. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.

      Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

      Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України.

      Поданий звіт має бути оприлюднений.

      Стаття 98. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

      Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом.

      Стаття 99. Грошовою одиницею України є гривня.

      Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України.

      Стаття 100. Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

      Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

      Стаття 101. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

      www.president.gov.ua